Семенюк Ольга Григорівна
Адвокат.
Спеціалізація: сімейне право, спадкове, правова допомога при ДТП, медичне право.
Що очікувати від нового закону про мобілізацію?
10.01.2024
рубрика: Корисна інформація
переглядів: 61
Ділимося найцікавішими висновками, які зробило Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України у результаті аналізу проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань мобілізації, військового обліку та проходження військової служби» № 10378 від 25.12.2023 року.
Головне управління, розглянувши законопроект у стислий термін, вважає за доцільне висловити щодо його змісту такі зауваження та пропозиції.
Зміни до Закону передбачають перегляд окремих підстав надання відстрочки від призову на військову службу під час проведення мобілізації, деякі з яких викликають зауваження (див. ст. 23 Закону у редакції проекту).
Відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації пропонується надавати особам, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю І чи ІІ групи або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії) (абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону у редакції проекту).
Таким чином, у разі прийняття проекту такої відстрочки будуть позбавлені особи з інвалідністю ІІІ групи, що нині для них передбачено.
Звертаємо увагу, що зміни до Закону щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації для осіб з інвалідністю були прийнятті Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби осіб з інвалідністю та осіб, які доглядають за особами з інвалідністю і хворими дітьми» від 15 березня 2022 року.
Така часта зміна регулювання правовідносин суперечить передбачуваності правових норм, коли особа може та повинна планувати свою поведінку відповідно до приписів закону.
Крім того, слід звернути увагу, що в Законі України «Про військовий обов’язок і військову службу» передбачається, що особи з інвалідністю звільняються від проходження базової військової служби (ст. 18 цього Закону у редакції проекту).
Таким чином, особи з інвалідністю ІІІ групи не проходитимуть базову військову службу, у зв’язку з чим не набуватимуть військово-облікову спеціальність та необхідних знань та умінь військової служби, проте можуть бути призваними на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Пропоноване регулювання не вбачається логічним, оскільки використання такої особи на військовій службі може бути проблематичним.
Також, до осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації пропонується додати жінок, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також вагітних жінок (абз. 16, 17 ч. 1 ст. 23 Закону у редакції проекту).
Слід звернути увагу, що згідно з нормами трудового законодавства відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства надається за бажанням матері або батька дитини одному з них (ч. 4 ст. 179 Кодексу законів про працю України; далі – КЗпП). Такі норми до КЗпП щодо можливості батька брати відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку були включені для забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків.
Крім того, відпустки для догляду за дитиною, передбачені частинами 3, 4, 6 ст. 179 КЗпП, можуть бути використані повністю або частинами також бабою, дідом чи іншими родичами дитини, які фактично здійснюють догляд за нею, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів (ч. 7 ст. 179 КЗпП).
Тому з метою забезпечення недискримінації осіб, які хочуть реалізувати своє право на відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (або якщо дитина потребує домашнього догляду – до термінів, що визначені у медичному висновку, але не більше 6 років), доцільніше встановлювати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації для осіб (а не тільки жінок), які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку.
У абз. 3 п. 1, абз. 3 п. 2 ч. 12 ст. 26 Закону (у редакції проекту) передбачається можливість звільнення з військові служби (у мирний час, а також під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану)) для військовослужбовців-жінок, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку. У свою чергу, у абз. 3 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону (у редакції проекту) така підстава для звільнення з військової служби передбачена під час дії воєнного стану для усіх військовослужбовців. Як вже вказувалось вище, правом на зазначений вид відпустки користуються й інші особи, а не тільки жінки.
Тому з метою забезпечення недискримінації осіб, які хочуть реалізувати своє право на відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (або якщо дитина потребує домашнього догляду – до термінів, що визначені у медичному висновку, але не більше 6 років), більш доцільно встановлювати таку сімейну обставину для звільнення з військової служби для усіх військовослужбовців (а не тільки жінок) в усі періоди військової служби (під час мирного часу, під час дії особливого періоду (крім періоду воєнного стану) та під час воєнного стану)
Згідно з абз. 12 ч. 1 чинної редакції ст. 23 Закону опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
У проекті пропонується обмежити таку можливість лише членами сім’ї першого ступеню споріднення із особами, які потребують догляду. Водночас, такі новели не враховують, що на утриманні військовозобов’язаного можуть бути також інші члени сім’ї, які мають право на пенсію у разі втрати такого годувальника, і вони не обов’язково можуть бути членами сім’ї першого ступеню споріднення.
Дискусійним є вилучення із кола членів сім’ї, за якими може здійснювати догляд військовозобов’язаний, як підстави звільнення його від призову на військову службу під час мобілізації, батьків дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду, а також виключення із близьких родичів загиблих осіб або осіб, які пропали безвісти, за обставин, визначених абз. 4 – 9 ч. 3 ст. 23 Закону, діда, баби, з огляду на конкретні життєві ситуації (за станом здоров’я дружина (чоловік) не в змозі доглядати своїх батьків; дід, баба, які загинули або пропали безвісти, виростили та були єдиними близькими родичами тощо).
Не можна погодитись з положенням ч. 7 ст. 23 Закону (у редакції проекту), згідно з яким рішення про надання військовозобов’язаним, зазначеним в абзацах 3 – 17, 19 ч. 1 та абзацах 2 – 9 ч. 3 цієї статті, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації приймається місцевими органами виконавчої влади в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
По-перше, слід вказати на місце закону в системі нормативно-правових актів держави як вищого нормативно-правового акта. Тому його приписи повинні виконуватися апріорі усіма органами державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами України і не можуть ставитись в залежність від рішення будь-яких органів державної влади або місцевого самоврядування.
Тому у разі якщо нормами закону передбачено перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, то органи державної влади або місцевого самоврядування можуть бути уповноважені тільки оформлювати таку відстрочку та встановлювати порядок виконання таких норм, але аж ніяк не приймати рішення про її надання.
По-друге, цими приписами надаються широкі дискрекційні повноваження місцевим органам виконавчої влади щодо прийняття рішення про надання громадянам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації
Головне управління, розглянувши законопроект у стислий термін, вважає за доцільне висловити щодо його змісту такі зауваження та пропозиції.
Зміни до Закону передбачають перегляд окремих підстав надання відстрочки від призову на військову службу під час проведення мобілізації, деякі з яких викликають зауваження (див. ст. 23 Закону у редакції проекту).
Відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації пропонується надавати особам, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю І чи ІІ групи або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії) (абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону у редакції проекту).
Таким чином, у разі прийняття проекту такої відстрочки будуть позбавлені особи з інвалідністю ІІІ групи, що нині для них передбачено.
Звертаємо увагу, що зміни до Закону щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації для осіб з інвалідністю були прийнятті Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби осіб з інвалідністю та осіб, які доглядають за особами з інвалідністю і хворими дітьми» від 15 березня 2022 року.
Така часта зміна регулювання правовідносин суперечить передбачуваності правових норм, коли особа може та повинна планувати свою поведінку відповідно до приписів закону.
Крім того, слід звернути увагу, що в Законі України «Про військовий обов’язок і військову службу» передбачається, що особи з інвалідністю звільняються від проходження базової військової служби (ст. 18 цього Закону у редакції проекту).
Таким чином, особи з інвалідністю ІІІ групи не проходитимуть базову військову службу, у зв’язку з чим не набуватимуть військово-облікову спеціальність та необхідних знань та умінь військової служби, проте можуть бути призваними на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Пропоноване регулювання не вбачається логічним, оскільки використання такої особи на військовій службі може бути проблематичним.
Також, до осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації пропонується додати жінок, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також вагітних жінок (абз. 16, 17 ч. 1 ст. 23 Закону у редакції проекту).
Слід звернути увагу, що згідно з нормами трудового законодавства відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства надається за бажанням матері або батька дитини одному з них (ч. 4 ст. 179 Кодексу законів про працю України; далі – КЗпП). Такі норми до КЗпП щодо можливості батька брати відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку були включені для забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків.
Крім того, відпустки для догляду за дитиною, передбачені частинами 3, 4, 6 ст. 179 КЗпП, можуть бути використані повністю або частинами також бабою, дідом чи іншими родичами дитини, які фактично здійснюють догляд за нею, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів (ч. 7 ст. 179 КЗпП).
Тому з метою забезпечення недискримінації осіб, які хочуть реалізувати своє право на відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (або якщо дитина потребує домашнього догляду – до термінів, що визначені у медичному висновку, але не більше 6 років), доцільніше встановлювати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації для осіб (а не тільки жінок), які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку.
У абз. 3 п. 1, абз. 3 п. 2 ч. 12 ст. 26 Закону (у редакції проекту) передбачається можливість звільнення з військові служби (у мирний час, а також під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану)) для військовослужбовців-жінок, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку. У свою чергу, у абз. 3 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону (у редакції проекту) така підстава для звільнення з військової служби передбачена під час дії воєнного стану для усіх військовослужбовців. Як вже вказувалось вище, правом на зазначений вид відпустки користуються й інші особи, а не тільки жінки.
Тому з метою забезпечення недискримінації осіб, які хочуть реалізувати своє право на відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (або якщо дитина потребує домашнього догляду – до термінів, що визначені у медичному висновку, але не більше 6 років), більш доцільно встановлювати таку сімейну обставину для звільнення з військової служби для усіх військовослужбовців (а не тільки жінок) в усі періоди військової служби (під час мирного часу, під час дії особливого періоду (крім періоду воєнного стану) та під час воєнного стану)
Згідно з абз. 12 ч. 1 чинної редакції ст. 23 Закону опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
У проекті пропонується обмежити таку можливість лише членами сім’ї першого ступеню споріднення із особами, які потребують догляду. Водночас, такі новели не враховують, що на утриманні військовозобов’язаного можуть бути також інші члени сім’ї, які мають право на пенсію у разі втрати такого годувальника, і вони не обов’язково можуть бути членами сім’ї першого ступеню споріднення.
Дискусійним є вилучення із кола членів сім’ї, за якими може здійснювати догляд військовозобов’язаний, як підстави звільнення його від призову на військову службу під час мобілізації, батьків дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду, а також виключення із близьких родичів загиблих осіб або осіб, які пропали безвісти, за обставин, визначених абз. 4 – 9 ч. 3 ст. 23 Закону, діда, баби, з огляду на конкретні життєві ситуації (за станом здоров’я дружина (чоловік) не в змозі доглядати своїх батьків; дід, баба, які загинули або пропали безвісти, виростили та були єдиними близькими родичами тощо).
Не можна погодитись з положенням ч. 7 ст. 23 Закону (у редакції проекту), згідно з яким рішення про надання військовозобов’язаним, зазначеним в абзацах 3 – 17, 19 ч. 1 та абзацах 2 – 9 ч. 3 цієї статті, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації приймається місцевими органами виконавчої влади в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
По-перше, слід вказати на місце закону в системі нормативно-правових актів держави як вищого нормативно-правового акта. Тому його приписи повинні виконуватися апріорі усіма органами державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами України і не можуть ставитись в залежність від рішення будь-яких органів державної влади або місцевого самоврядування.
Тому у разі якщо нормами закону передбачено перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, то органи державної влади або місцевого самоврядування можуть бути уповноважені тільки оформлювати таку відстрочку та встановлювати порядок виконання таких норм, але аж ніяк не приймати рішення про її надання.
По-друге, цими приписами надаються широкі дискрекційні повноваження місцевим органам виконавчої влади щодо прийняття рішення про надання громадянам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації