Семенюк Ольга Григорівна
Адвокат.
Спеціалізація: сімейне право, спадкове, правова допомога при ДТП, медичне право.
Відмова у звільненні з військової служби згiдно аб. 5 п.п. «г» п. 1 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про вiйськовий обов'язок i вiйськову службу»
17.01.2024
рубрика: Правова допомога військовослужбовцям
переглядів: 92
15.03.2022 року відбулись зміни у статті 26 "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме: дана стаття була доповнена підпунктом г) згідно із Законом 2122-ІХ від 15.03.2022 р., де вказано підставу звільнення, зокрема: у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.
У даному підпункті зазначено, що необхідність здійснення постійного догляду може підтверджуватись не лише висновком медико-соціальної експертної комісії, а й альтернативою до нього – висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.
Однак, після подання військовослужбовцем рапорту на звільнення за вищезазначеним підпунктом, останній у більшості випадків отримує відмову. Чим же військові частини обґрунтовують відмову у звільненні?
По-перше, у зв’язку із нібито поданням неповного пакету документів. Але роз’яснень чого ж саме не вистачає, але чим передбачений конкретний перелік документів, які має подавати військовослужбовець, не надають.
По-друге, військові частини аргументують свою відмову тим, що військовослужбовець на підтвердження необхідності постійного догляду за хворою особою надав довідку ЛКК, в якій зазначено, що така особа потребує постійного стороннього догляду, проте ці обставини стосовно повнолітньої особи мають бути підтверджені лише медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. У надій відмові військові частини посилаються на абзац 6 постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу".
Даним абзацом передбачено, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Та чи залишається норма, визначена у постанові Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 чинною після змін у статті 26 "Про військовий обов`язок і військову службу"?
Аналізуючи судову практику у цьому питанні, складно зробити однозначний висновок.
Наприклад, Чернівецький окружний адміністративний суд у своєму рішенні від 02.01.2024 року по справі № 600/6316/23-а вказує, що дійсно є недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання яким документом необхідно підтверджувати необхідність здійснення постійного догляду та який орган має видавати цей документ, однак суд не вбачає підстав не приймати до уваги висновок ЛКК.
Крім того, суд звернув увагу, що абз. 4 пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою: або висновок МСЕК, або ЛКК. Поданий позивачем до рапорту про звільнення з військової служби висновок ЛКК є належним і достатнім документом для підтвердження того, що особа потребує постійного догляду.
Також суд зазначив, що станом на момент виникнення спірних правовідносин, норми ст. 26 Закону №2232 уже містили виключений перелік сімейних обставин, за якими можливе звільнення військовослужбовця з служби.
Пунктом 2 розділу II Прикінцеві положення Закону 2169-ІХ зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом одного місяця з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд і приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Проте, станом на час розгляду справи, Кабінетом Міністрів України не приведено положення Постанови №413 у відповідність з новою редакцією ст. 26 Закону №2232.
Таким чином, керуючись принципом, визначеним ч.3 ст.7 КАС України, при вирішенні даного спору суд застосовує норми ст. 26 Закону №2232, а не положення постанови №413.
Отже, враховуючи абз. 4 пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232, суд вважає, що доданий до рапорту позивача висновок ЛКК є належним доказом, який підтверджує необхідність здійснення постійного догляду за особою, що в свою чергу, є належною підставою для звільнення позивача з військової служби.
В той же час існує і негативна судова практика, де суди ставали на сторону військової частини.
Тож, якщо військова частина відмовила вам у звільненні з вищенаведених причин, звертайтесь за кваліфікованою юридичною допомогою до адвоката. Ми готові допомогти звернутися до суду для оскарження такої відмови.