Семенюк Ольга Григорівна
Адвокат.
Спеціалізація: сімейне право, спадкове, правова допомога при ДТП, медичне право.
Чи успадковується право постійного користування земельною ділянкою фермерського господарства?
08.05.2025
рубрика: Земельні спори
переглядів: 690
Судова практика говорить «ТАК»...
Згідно з статтею 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Коло суб’єктів, які можуть використовувати на праві постійного користування земельні ділянки державної та комунальної власності, обмежене.
Чинне законодавство до 1 січня 2002 року, визначало, що право постійного користування земельними ділянками могли набувати й інші суб’єкти, зокрема громадяни для ведення селянського (фермерського) господарства (далі – ФГ).
Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов’язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов’язковою умовою для державної реєстрації такого господарства. Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у ст. 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва. Тобто, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.
При цьому ні Закон України від 20.12.1991 р. № 2009-XII«Про селянське (фермерське) господарство» (діяв до набрання чинності Законом № 973), ні Закон України від 19.06.2003 № 973-IV «Про фермерське господарство», ні інші нормативно-правові акти не передбачали «автоматичного» переходу права користування від громадянина, якому надавалася земельна ділянка для ведення фермерського господарства, до ФГ після його реєстрації як юридичної особи.
Так як, після державної реєстрації такі господарства набували прав юридичної особи, поставали питання щодо суб’єкта права постійного користування земельною ділянкою після державної реєстрації ФГ, про припинення (або ж збереження) такого права за ФГ після смерті засновника господарства-фізичної особи, якій відповідна земельна ділянка надавалася в постійне користування, та відповідно і про можливість спадкування права постійного користування земельною ділянкою спадкоємцями померлого.
На жаль, на сьогодні немає ані офіційних роз’яснень, ані законодавчих ініціатив, які б могли запропонувати чітке вирішення такої ситуації.
Тому існувала практика, що засновник/член ФГ не вправі передати право постійного користування земельною ділянкою, наданою йому як фізичній особі, такому ФГ як юридичній особі за будь-яким правочином. У тому числі він не може передати таке право постійного користування і до складеного капіталу ФГ.
Натомість Велика Палата Верховного Суду (далі – ВП ВС) надала керівне роз’яснення, яке має юридичну силу, тобто встановила правову позицію, що дає підстави захищати права ФГ від незаконних дій державних реєстраторів чи органів місцевого самоврядування, які відмовляють ФГ у перереєстрації права постійного користування.
Так, у постановах ВП ВС від 23.06.2020 р. у справах № 179/1043/16-ц та № 922/989/18 дійшла висновку, що «…надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Тож з моменту державної реєстрації ФГ як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, наданою засновникові для ведення такого господарства, набуває саме фермерське господарство…».
При цьому, на думку ВП ВС, правове становище ФГ як юридичної особи та суб’єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об’єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.
Тобто, право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, зберігається за ФГ, до якого воно перейшло після створення фермерського господарства, до моменту припинення діяльності такої юридичної особи як ФГ.
Для цього доцільно відобразити в статуті ФГ відомості про таку земельну ділянку (кадастровий номер, площу, правовстановлюючий документ засновника) та положення щодо переходу права постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, до ФГ як юридичної особи з моменту його державної реєстрації.
Керуючись положеннями статуту та спираючись на вищевказані постанови ВП ВС, зареєструвати за ФГ право постійного користування земельною ділянкою, наданою засновнику ФГ. Якщо державний реєстратор відмовить у проведенні державної реєстрації, ФГ може позиватись до суду та оскаржувати таку відмову.
Статтю підготувала юрист Марина Сторчак
Згідно з статтею 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Коло суб’єктів, які можуть використовувати на праві постійного користування земельні ділянки державної та комунальної власності, обмежене.
Чинне законодавство до 1 січня 2002 року, визначало, що право постійного користування земельними ділянками могли набувати й інші суб’єкти, зокрема громадяни для ведення селянського (фермерського) господарства (далі – ФГ).
Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов’язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов’язковою умовою для державної реєстрації такого господарства. Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у ст. 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва. Тобто, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.
При цьому ні Закон України від 20.12.1991 р. № 2009-XII«Про селянське (фермерське) господарство» (діяв до набрання чинності Законом № 973), ні Закон України від 19.06.2003 № 973-IV «Про фермерське господарство», ні інші нормативно-правові акти не передбачали «автоматичного» переходу права користування від громадянина, якому надавалася земельна ділянка для ведення фермерського господарства, до ФГ після його реєстрації як юридичної особи.
Так як, після державної реєстрації такі господарства набували прав юридичної особи, поставали питання щодо суб’єкта права постійного користування земельною ділянкою після державної реєстрації ФГ, про припинення (або ж збереження) такого права за ФГ після смерті засновника господарства-фізичної особи, якій відповідна земельна ділянка надавалася в постійне користування, та відповідно і про можливість спадкування права постійного користування земельною ділянкою спадкоємцями померлого.
На жаль, на сьогодні немає ані офіційних роз’яснень, ані законодавчих ініціатив, які б могли запропонувати чітке вирішення такої ситуації.
Тому існувала практика, що засновник/член ФГ не вправі передати право постійного користування земельною ділянкою, наданою йому як фізичній особі, такому ФГ як юридичній особі за будь-яким правочином. У тому числі він не може передати таке право постійного користування і до складеного капіталу ФГ.
Натомість Велика Палата Верховного Суду (далі – ВП ВС) надала керівне роз’яснення, яке має юридичну силу, тобто встановила правову позицію, що дає підстави захищати права ФГ від незаконних дій державних реєстраторів чи органів місцевого самоврядування, які відмовляють ФГ у перереєстрації права постійного користування.
Так, у постановах ВП ВС від 23.06.2020 р. у справах № 179/1043/16-ц та № 922/989/18 дійшла висновку, що «…надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Тож з моменту державної реєстрації ФГ як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, наданою засновникові для ведення такого господарства, набуває саме фермерське господарство…».
При цьому, на думку ВП ВС, правове становище ФГ як юридичної особи та суб’єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об’єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.
Тобто, право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, зберігається за ФГ, до якого воно перейшло після створення фермерського господарства, до моменту припинення діяльності такої юридичної особи як ФГ.
Для цього доцільно відобразити в статуті ФГ відомості про таку земельну ділянку (кадастровий номер, площу, правовстановлюючий документ засновника) та положення щодо переходу права постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, до ФГ як юридичної особи з моменту його державної реєстрації.
Керуючись положеннями статуту та спираючись на вищевказані постанови ВП ВС, зареєструвати за ФГ право постійного користування земельною ділянкою, наданою засновнику ФГ. Якщо державний реєстратор відмовить у проведенні державної реєстрації, ФГ може позиватись до суду та оскаржувати таку відмову.
Статтю підготувала юрист Марина Сторчак
