Семенюк Ольга Григорівна
Адвокат.
Спеціалізація: сімейне право, спадкове, правова допомога при ДТП, медичне право.
Відповідальність за невчасне подання декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування
19.05.2025
рубрика: Корисна інформація
переглядів: 372
Перелік осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», зазначений у статті 3 цього ж Закону (зокрема державні службовці, поліцейські, військові посадові особи, посадові особи місцевого самоврядування, тощо).
Щороку до 1 квітня суб’єкти декларування мають подавати щорічну декларацію за минулий рік. Але якщо особа звільняється зі служби чи державної посади, то вона зобов’язана подати ще й декларацію після звільнення — протягом 30 календарних днів з дати припинення повноважень, а також до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності.
Якщо особа звільнена 1 липня 2023 року, вона має подати декларацію не пізніше 30 липня 2023 року. Подання декларації, наприклад, 10 серпня без поважних причин може стати підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Однак, у більшості випадків з проблемою несвоєчасного подання декларації стикаються саме ті особи, які минулого року звільнились із посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.
Які ж можуть бути наслідки несвоєчасного подання декларації?
Частиною 1 статті 172-6 КУпАП передбачене притягнення до адміністративної відповідальності за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Санкція статті передбачає покарання у вигляді штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850,00 до 1700,00 грн).
Окрім того, відомості про особу, яка вчинила корупційне правопорушення, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення (Реєстр порушників).
Однак, для притягнення до адміністративної відповідальності за цією статтею, суд в першу чергу повинен встановити наявність або відсутність поважних причин несвоєчасного подання декларації.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 22.05.2017 року за № 223-943/0/4-17 зазначив, що вирішуючи питання про притягнення осіб до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, слід врахувати об`єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об`єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларацій. Конструктивною ознакою цього правопорушення є також несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто за наявності останніх відповідальність за вищезазначеною статтею виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха, технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням під вартою.
Зазначаємо, що наведений у листі Вищого спеціалізованого суду України перелік поважних причин не є вичерпним і має окремо оцінюватись суддею у кожній справі.
Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення орган повинен довести в діях особи умисел на несвоєчасне подання декларації.
Але все не так просто як могло б здаватися. Аналізуючи судову практику з цього питання, ми бачимо, що не кожна хвороба може слугувати поважною причиною для несвоєчасного подання декларації. Суд у кожному конкретному випадку оцінює реальну можливість особи подати декларацію у встановлений період із врахуванням характеру хвороби, режиму лікування та потенційної можливості вчинити всі необхідні дії, спрямовані на своєчасне виконання покладеного на особу обов’язку.
Ще однією важливою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є визначення термінів накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Тобто, є дві вихідні дати – день вчинення адміністративного правопорушення та день виявлення такого правопорушення.
Якщо з датою вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП все більш-менш зрозуміло (днем вчинення такого правопорушення вважається день, наступний за кінцевою датою подання декларацій, встановленою ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції»), то з визначенням дня виявлення такого правопорушення виникають певні складнощі.
Правоохоронні органи вдало маніпулюють поняттям «день виявлення правопорушення» шляхом навіювання особі сталої думки про те, що моментом виявлення правопорушення є саме день складання уповноваженою особою протоколу про адміністративне правопорушення.
То що ж з цього питання каже судова практика?
Здебільшого, суди у своїх рішеннях приходять до висновків, що моментом виявлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є не дата складання протоколу, а дата, коли уповноважений суб’єкт дізнався про факт неподання відповідної декларації.
До прикладу, такою датою може бути день отримання уповноваженим суб’єктом повідомленням НАЗК про факт несвоєчасного подання декларації, або складання уповноваженою особою рапорту про виявлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, тощо.
При цьому, навіть якщо правоохоронні органи дійсно усвідомлюють той факт, що строк накладення адміністративного стягнення закінчився, - уповноважена особа все одно може скласти протокол про адміністративне правопорушення і направити його до суду, де Вам доведеться відстоювати свою позицію.
Пам’ятайте: вчасне подання декларації — це не лише юридичний обов’язок, а й захист від зайвих ризиків.
Підготовила юрист Альона Водолад
Щороку до 1 квітня суб’єкти декларування мають подавати щорічну декларацію за минулий рік. Але якщо особа звільняється зі служби чи державної посади, то вона зобов’язана подати ще й декларацію після звільнення — протягом 30 календарних днів з дати припинення повноважень, а також до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності.
Якщо особа звільнена 1 липня 2023 року, вона має подати декларацію не пізніше 30 липня 2023 року. Подання декларації, наприклад, 10 серпня без поважних причин може стати підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Однак, у більшості випадків з проблемою несвоєчасного подання декларації стикаються саме ті особи, які минулого року звільнились із посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.
Які ж можуть бути наслідки несвоєчасного подання декларації?
Частиною 1 статті 172-6 КУпАП передбачене притягнення до адміністративної відповідальності за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Санкція статті передбачає покарання у вигляді штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850,00 до 1700,00 грн).
Окрім того, відомості про особу, яка вчинила корупційне правопорушення, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення (Реєстр порушників).
Однак, для притягнення до адміністративної відповідальності за цією статтею, суд в першу чергу повинен встановити наявність або відсутність поважних причин несвоєчасного подання декларації.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 22.05.2017 року за № 223-943/0/4-17 зазначив, що вирішуючи питання про притягнення осіб до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, слід врахувати об`єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об`єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларацій. Конструктивною ознакою цього правопорушення є також несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто за наявності останніх відповідальність за вищезазначеною статтею виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха, технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням під вартою.
Зазначаємо, що наведений у листі Вищого спеціалізованого суду України перелік поважних причин не є вичерпним і має окремо оцінюватись суддею у кожній справі.
Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення орган повинен довести в діях особи умисел на несвоєчасне подання декларації.
Але все не так просто як могло б здаватися. Аналізуючи судову практику з цього питання, ми бачимо, що не кожна хвороба може слугувати поважною причиною для несвоєчасного подання декларації. Суд у кожному конкретному випадку оцінює реальну можливість особи подати декларацію у встановлений період із врахуванням характеру хвороби, режиму лікування та потенційної можливості вчинити всі необхідні дії, спрямовані на своєчасне виконання покладеного на особу обов’язку.
Ще однією важливою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є визначення термінів накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Тобто, є дві вихідні дати – день вчинення адміністративного правопорушення та день виявлення такого правопорушення.
Якщо з датою вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП все більш-менш зрозуміло (днем вчинення такого правопорушення вважається день, наступний за кінцевою датою подання декларацій, встановленою ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції»), то з визначенням дня виявлення такого правопорушення виникають певні складнощі.
Правоохоронні органи вдало маніпулюють поняттям «день виявлення правопорушення» шляхом навіювання особі сталої думки про те, що моментом виявлення правопорушення є саме день складання уповноваженою особою протоколу про адміністративне правопорушення.
То що ж з цього питання каже судова практика?
Здебільшого, суди у своїх рішеннях приходять до висновків, що моментом виявлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є не дата складання протоколу, а дата, коли уповноважений суб’єкт дізнався про факт неподання відповідної декларації.
До прикладу, такою датою може бути день отримання уповноваженим суб’єктом повідомленням НАЗК про факт несвоєчасного подання декларації, або складання уповноваженою особою рапорту про виявлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, тощо.
При цьому, навіть якщо правоохоронні органи дійсно усвідомлюють той факт, що строк накладення адміністративного стягнення закінчився, - уповноважена особа все одно може скласти протокол про адміністративне правопорушення і направити його до суду, де Вам доведеться відстоювати свою позицію.
Що робити, якщо строк подання декларації пропущено?
- Негайно подайте декларацію навіть із порушенням строку.
- Зберіть документи, що підтверджують поважну причину пропуску строку (якщо є).
- У разі складання протоколу — подайте письмові пояснення до НАЗК або до уповноваженого суб’єкта.
- За потреби — зверніться за кваліфікованою юридичною допомогою.
Пам’ятайте: вчасне подання декларації — це не лише юридичний обов’язок, а й захист від зайвих ризиків.
Підготовила юрист Альона Водолад
