Семенюк Ольга Григорівна
Адвокат.
Спеціалізація: сімейне право, спадкове, правова допомога при ДТП, медичне право.
Міфи про кредити
12.01.2026
рубрика: Кредитні спори
переглядів: 66
Кредитні спори в Україні давно вийшли за межі простого питання «брав — плати». На практиці значна частина вимог банків та мікрофінансових організацій ґрунтується не на законі, а на міфах, у які роками переконували позичальників. Саме ці міфи змушують людей визнавати борги, з якими можна і потрібно працювати юридично.
Ці міфи також часто пов'язані з уникненням відповідальності: що можна не платити, і про це забудуть, що 3 роки позовної давності, це списання, або що банк не подасть до суду, якщо не спілкуватися. Насправді, прострочення погіршує кредитну історію, кредитор подасть до суду, а колектори можуть працювати законно згідно з лімітами дзвінків та зустрічей. Тепер розглянемо деякі з них детальніше.
Міф перший: якщо договір підписаний, то його умови не можна оскаржити.
Підпис під кредитним договором не означає, що всі його умови є законними. Закон прямо передбачає можливість визнання окремих положень договору нікчемними або несправедливими, незалежно від волі сторін. Процентна ставка, штрафні санкції, комісії, порядок їх нарахування та зміни мають відповідати вимогам цивільного законодавства та законодавства про захист прав споживачів. Якщо ці вимоги порушені, умови договору не створюють правових наслідків, навіть якщо позичальник їх підписав.
Міф другий: банк або МФО завжди мають сильнішу позицію.
Фінансова установа не має жодних процесуальних переваг у суді. Вона зобов’язана довести кожну складову своїх вимог: факт укладення договору, передачу коштів, правомірність процентів та штрафів, дотримання порядку інформування споживача. Статус «банку» чи «фінансової компанії» не звільняє кредитора від обов’язку доказування і не гарантує йому позитивного рішення суду.
Міф третій: поданий в суд розрахунок заборгованості це вже доказ боргу.
Розрахунок, складений самим кредитором, не є беззаперечним доказом. Це лише позиція сторони спору. Суд оцінює не самі цифри, а їх підтвердження: первинні бухгалтерські документи, умови договору, докази фактичного руху коштів, відповідність нарахувань законодавству. За відсутності таких доказів заявлена сума боргу не може вважатися доведеною.
Міф четвертий: зміна умов кредиту - це завжди допомога або вигідне відтермінування.
Багато позичальників вважають, що пропозиції банків чи МФО про зміну умов договору наприклад, про відтермінування платежів або реструктуризацію автоматично є вигідною «пільгою» і допомагають позичальнику. Насправді це не так. В Україні будь‑які зміни умов споживчого кредиту повинні відповідати чітким правилам, встановленим Законом України «Про споживче кредитування», і не можуть бути довільними або примусовими. Зокрема:
Міф п’ятий: якщо справа дійшла до суду, то значить борг уже доведений
Подання позову не означає, що кредитор має достатньо доказів і підстав для стягнення тієї суми, про яку зазначено у позові. Навпаки, у суді він вперше зобов’язаний розкрити всю доказову базу. На практиці значна кількість кредитних позовів ґрунтується на формальних документах без належного підтвердження. У таких випадках суд відмовляє у задоволенні вимог повністю або частково.
Міф шостий: строк позовної давності це формальність, яку суд не врахує
Строк позовної давності є реальним юридичним інструментом захисту. Якщо кредитор звертається до суду з порушенням установлених строків, і про це заявлено належним чином, суд зобов’язаний врахувати ці обставини. Ігнорування строків позовної давності часто стає фатальним для кредитних вимог. Навіть попри тимчасове призупинення перебігу строків у Україні, інколи кредитори подають до суду претензії за дуже старими боргами. У таких випадках важливо правильно оцінити законність вимог, адже суд перевіряє не лише формальні документи, а й дотримання строків до їхньої зупинки.
Міф сьомий: боржник завжди у слабкій позиції
Позичальник не є «винною стороною за замовчуванням». Закон виходить із принципу рівності сторін і захисту прав споживача. Саме активна позиція, аналіз договору та вимог кредитора дозволяють виявити незаконні умови, недоведені нарахування та процесуальні порушення, які змінюють хід справи.
Міф восьмий: якщо кредит взяв військовий, то можна не платити кредит
Деякі позичальники вважають, що під час проходження військової служби вони зовсім звільнені від обов’язку погашати кредит. Але це не відповідає дійсності. Військовослужбовці мають оплачувати кредит.
Хоча відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» (ч. 15 ст. 14) банки не повинні нараховувати військовослужбовцям відсотки за кредитом та штрафи за прострочення, деякі установи все ж намагаються стягувати ці платежі.
Зауважуємо, що норми, які звільняють військовослужбовців від нарахування відсотків, штрафів та пені на час проходження військової служби, розповсюджуються не лише на банки, а й на небанківські фінансові установи.
Міф дев’ятий: якщо оголосити себе банкрутом, всі борги спишуться і можна почати життя з чистого аркуша
У 2019 році в Україні був прийнятий Закон України про банкрутство фізичних осіб, що дозволяє в окремих випадках списати заборгованості. Проте є важливі нюанси:
Кредит це не вирок і не безумовний обов’язок платити будь-які суми, зазначені кредитором. У кожному конкретному випадку вирішальним є не міф, а закон, докази та їх належна оцінка. Саме тому кредитні спори потребують не емоційних рішень, а юридичного аналізу. Тому звертайтесь до адвокатів на будь‑якій стадії кредитних спорів, і будьте впевнені у своєму захисті!
Ці міфи також часто пов'язані з уникненням відповідальності: що можна не платити, і про це забудуть, що 3 роки позовної давності, це списання, або що банк не подасть до суду, якщо не спілкуватися. Насправді, прострочення погіршує кредитну історію, кредитор подасть до суду, а колектори можуть працювати законно згідно з лімітами дзвінків та зустрічей. Тепер розглянемо деякі з них детальніше.
Міф перший: якщо договір підписаний, то його умови не можна оскаржити.
Підпис під кредитним договором не означає, що всі його умови є законними. Закон прямо передбачає можливість визнання окремих положень договору нікчемними або несправедливими, незалежно від волі сторін. Процентна ставка, штрафні санкції, комісії, порядок їх нарахування та зміни мають відповідати вимогам цивільного законодавства та законодавства про захист прав споживачів. Якщо ці вимоги порушені, умови договору не створюють правових наслідків, навіть якщо позичальник їх підписав.
Міф другий: банк або МФО завжди мають сильнішу позицію.
Фінансова установа не має жодних процесуальних переваг у суді. Вона зобов’язана довести кожну складову своїх вимог: факт укладення договору, передачу коштів, правомірність процентів та штрафів, дотримання порядку інформування споживача. Статус «банку» чи «фінансової компанії» не звільняє кредитора від обов’язку доказування і не гарантує йому позитивного рішення суду.
Міф третій: поданий в суд розрахунок заборгованості це вже доказ боргу.
Розрахунок, складений самим кредитором, не є беззаперечним доказом. Це лише позиція сторони спору. Суд оцінює не самі цифри, а їх підтвердження: первинні бухгалтерські документи, умови договору, докази фактичного руху коштів, відповідність нарахувань законодавству. За відсутності таких доказів заявлена сума боргу не може вважатися доведеною.
Міф четвертий: зміна умов кредиту - це завжди допомога або вигідне відтермінування.
Багато позичальників вважають, що пропозиції банків чи МФО про зміну умов договору наприклад, про відтермінування платежів або реструктуризацію автоматично є вигідною «пільгою» і допомагають позичальнику. Насправді це не так. В Україні будь‑які зміни умов споживчого кредиту повинні відповідати чітким правилам, встановленим Законом України «Про споживче кредитування», і не можуть бути довільними або примусовими. Зокрема:
- кредитодавець може пропонувати зміни лише в порядку і способами, передбаченими договором і законом, і мусить направити споживачу такі пропозиції у спосіб, що дає змогу фіксувати дату їх надходження;
- умова договору про зміну умов іншим чином, ніж передбачено законодавством, визнається нікчемною;
- зміни умов, які призводять до вищих витрат без належної згоди споживача, можуть бути визнані незаконними.
Міф п’ятий: якщо справа дійшла до суду, то значить борг уже доведений
Подання позову не означає, що кредитор має достатньо доказів і підстав для стягнення тієї суми, про яку зазначено у позові. Навпаки, у суді він вперше зобов’язаний розкрити всю доказову базу. На практиці значна кількість кредитних позовів ґрунтується на формальних документах без належного підтвердження. У таких випадках суд відмовляє у задоволенні вимог повністю або частково.
Міф шостий: строк позовної давності це формальність, яку суд не врахує
Строк позовної давності є реальним юридичним інструментом захисту. Якщо кредитор звертається до суду з порушенням установлених строків, і про це заявлено належним чином, суд зобов’язаний врахувати ці обставини. Ігнорування строків позовної давності часто стає фатальним для кредитних вимог. Навіть попри тимчасове призупинення перебігу строків у Україні, інколи кредитори подають до суду претензії за дуже старими боргами. У таких випадках важливо правильно оцінити законність вимог, адже суд перевіряє не лише формальні документи, а й дотримання строків до їхньої зупинки.
Міф сьомий: боржник завжди у слабкій позиції
Позичальник не є «винною стороною за замовчуванням». Закон виходить із принципу рівності сторін і захисту прав споживача. Саме активна позиція, аналіз договору та вимог кредитора дозволяють виявити незаконні умови, недоведені нарахування та процесуальні порушення, які змінюють хід справи.
Міф восьмий: якщо кредит взяв військовий, то можна не платити кредит
Деякі позичальники вважають, що під час проходження військової служби вони зовсім звільнені від обов’язку погашати кредит. Але це не відповідає дійсності. Військовослужбовці мають оплачувати кредит.
Хоча відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» (ч. 15 ст. 14) банки не повинні нараховувати військовослужбовцям відсотки за кредитом та штрафи за прострочення, деякі установи все ж намагаються стягувати ці платежі.
Зауважуємо, що норми, які звільняють військовослужбовців від нарахування відсотків, штрафів та пені на час проходження військової служби, розповсюджуються не лише на банки, а й на небанківські фінансові установи.
Міф дев’ятий: якщо оголосити себе банкрутом, всі борги спишуться і можна почати життя з чистого аркуша
У 2019 році в Україні був прийнятий Закон України про банкрутство фізичних осіб, що дозволяє в окремих випадках списати заборгованості. Проте є важливі нюанси:
- загальна сума боргів має становити не менше 30 мінімальних заробітних плат (на 2025 рік це приблизно 201 000 грн);
- у боржника не повинно бути майна, яке можна використати для погашення кредитів;
- процедура банкрутства є тривалою та формалізованою, включає подачу заяви до суду, оцінку боржника та, за потреби, призначення арбітражного керуючого.
Кредит це не вирок і не безумовний обов’язок платити будь-які суми, зазначені кредитором. У кожному конкретному випадку вирішальним є не міф, а закон, докази та їх належна оцінка. Саме тому кредитні спори потребують не емоційних рішень, а юридичного аналізу. Тому звертайтесь до адвокатів на будь‑якій стадії кредитних спорів, і будьте впевнені у своєму захисті!
