Семенюк Ольга Григорівна
Адвокат.
Спеціалізація: сімейне право, спадкове, правова допомога при ДТП, медичне право.
Типові помилки при поданні щорічної декларації: роз’яснення юриста (Черкаси)
20.01.2026
рубрика: Антикорупційна практика
переглядів: 272
З настанням 2026 року для осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, розпочинається черговий етап деклараційної кампанії. У визначені законодавством строки такі особи зобов’язані подати до Національного агентства з питань запобігання корупції щорічні декларації за 2025 рік.
На перший погляд процедура подання декларації може здаватися формальною та зрозумілою, особливо для тих, хто вже неодноразово виконував цей обов’язок у попередні роки. Проте практика перевірок НАЗК та судова практика свідчать про інше: значна кількість суб’єктів декларування щороку допускає типові помилки, які на момент подання декларації здаються неістотними або взагалі неочевидними.
Йдеться не лише про відверте недекларування майна чи доходів. Найчастіше порушення виникають через неправильне розуміння логіки електронної декларації, формальний підхід до заповнення окремих розділів, неврахування зв’язку між майном, доходами та правочинами, а також помилкове переконання, що «якщо раніше проблем не було — цього разу також не буде».
Саме такі, на перший погляд, дрібні неточності згодом стають підставою для:
У цій статті ми зібрали найпоширеніші помилки, які допускають суб’єкти декларування під час подання щорічних декларацій, та пояснили простими словами, як правильно заповнювати відповідні розділи, щоб мінімізувати ризики та уникнути претензій з боку НАЗК. Тож розберемось із цими помилками детальніше.
Помилка № 3: Розділ 2.1 «Інформація про суб'єкта декларування»
Декларант невірно визначає себе як суб’єкта у переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Роз'яснення: Під час заповнення Розділу 2.1 декларант зобов’язаний правильно визначити, чи належить його посада до посад, пов’язаних із відповідальним або особливо відповідальним становищем. Така інформація визначається не на власний розсуд, а відповідно до переліку посад, затвердженого Національним агентством з питань запобігання корупції. Неправильне самовизначення цієї категорії призводить до подання недостовірних відомостей у декларації, навіть якщо інші розділи заповнені коректно. Перед поданням декларації необхідно перевірити, чи входить займанa посада до відповідного переліку, і лише після цього обирати відповідний статус у декларації.
Помилка № 2: Розділ 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування»
Суб'єкт декларування не зазначає відомості про паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Роз'яснення: У Розділі 2.1 декларації обов’язково зазначаються відомості про документи, що посвідчують особу та можуть використовуватися для ідентифікації за межами України. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон належить до таких документів і підлягає декларуванню незалежно від того, чи користувалися Ви ним у звітному періоді.
Помилка № 3: Розділ 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування»
Суб’єкт декларування не зазначає свій демографічний номер у відповідному полі декларації.
Роз'яснення: Демографічний номер — це унікальний ідентифікатор особи, який використовується для коректної ідентифікації декларанта. Демографічний номер є не лише в ID-картці — якщо у вас паспорт у формі книжечки, демографічний номер можна знайти у паспорті громадянина України для виїзду за кордон.
Помилка № 4: Розділ 2.2 «Інформація про членів сім’ї суб'єкта декларування»
Не задекларовано дітей, яким менше 18 років.
Роз'яснення: Якщо у Вас є біологічна або усиновлена дитина, молодша за 18 років станом на 31.12 звітного року, Ви зобовʼязані задекларувати її у Розділі 2.2 «Інформація про членів сім'ї суб'єкта декларування», незалежно від того, проживає дитина разом з Вами чи окремо. До цього питання необхідно ставитися особливо уважно, оскільки під час проведення автоматизованої перевірки НАЗК отримує інформацію про спорідненість із Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
У разі відсутності у декларації відомостей про дитину до 18 років НАЗК може включити до суми розбіжностей вартість усього її майна. При цьому враховується не лише майно, яке перебуває у власності дитини, але й об’єкти, якими вона користується. Наприклад, якщо Вам було відомо, що Ваша дитина проживала у приватному будинку за кордоном, але така нерухомість не була задекларована, оціночна вартість цього будинку може бути включена до недостовірних відомостей.
Саме тому у декларації необхідно зазначати усіх біологічних та/або усиновлених дітей до досягнення ними 18-річного віку. Вони є членами сімʼї у розумінні Закону, а отже до них застосовуються загальні правила декларування. У декларації має бути відображене все майно дітей, яке належить їм на праві власності або перебувало у них на праві володіння чи користування сукупно не менше 183 днів протягом року або увесь грудень звітного року.
Помилка № 5: Розділ 3 «Об’єкти нерухомості»
Суб'єкт декларування не зазначає інформацію у Розділі 3 «Об’єкти нерухомості» про місце фактичного проживання, якщо об’єкт нерухомого майна, в якому він проживає (орендує), не є його власністю або власністю членів його сім’ї.
Роз'яснення: Типовою помилкою є недекларування жодного місця проживання у Розділі 3 «Обʼєкти нерухомості», оскільки декларанти помилково вважають, що у цьому розділі потрібно зазначати лише нерухомість, яка належить їм на праві власності. Насправді у декларації підлягає відображенню будь-яке житло, у якому Ви фактично проживали.
Навіть якщо квартира або будинок Вам не належать, але перебували в оренді чи використовувалися для проживання безоплатно (наприклад, житло родичів), така нерухомість має бути зазначена у декларації. У Розділі 3 «Обʼєкти нерухомості» необхідно декларувати будь-яке житло, у якому Ви проживали протягом усього грудня звітного року або сукупно не менше 183 днів протягом року.
Окремо слід звернути увагу, що заповнення поля щодо місця фактичного проживання у Розділі 2.1 «Інформація про субʼєкта декларування» не звільняє від обов’язку декларувати відповідне житло у Розділі 3 «Обʼєкти нерухомості». У разі недекларування місця проживання НАЗК може зарахувати до суми розбіжностей оціночну вартість такого об’єкта нерухомості, що створює ризик притягнення до відповідальності.
Помилка № 6: Розділ 3 «Об’єкти нерухомості»
Декларант зазначає права користування приватним будинком і водночас не зазначає про право користування земельною ділянкою, на якій такий будинок розташований.
Роз'яснення: Якщо у декларації зазначається приватний будинок (на праві власності або користування), обов’язково потрібно зазначати і земельну ділянку, на якій цей будинок розташований, за умови наявності у декларанта або члена його сім’ї права власності чи користування такою ділянкою. Будинок і земельна ділянка розглядаються як пов’язані об’єкти нерухомості, тому декларування лише будинку без землі під ним вважається неповним.
Навіть якщо земельна ділянка не оформлена у власність, але перебуває у користуванні (оренда, постійне користування тощо), відомості про неї мають бути відображені у Розділі 3. НАЗК у таких випадках виходить з того, що декларант повинен декларувати всі об’єкти нерухомості, пов’язані з фактичним використанням будинку.
Помилка № 7: Розділ 3 «Об’єкти нерухомості»
Декларант датою набуття права на об’єкти нерухомого майна зазначає день укладення правочину, замість дати державної реєстрації такого права.
Роз'яснення: У Розділі 3 «Об’єкти нерухомості» датою набуття права на об’єкт нерухомого майна вважається дата державної реєстрації відповідного речового права, а не дата укладення договору купівлі-продажу, дарування чи іншого правочину. Саме з моменту державної реєстрації виникає право власності або інше речове право на нерухомість.
Тому під час заповнення декларації необхідно орієнтуватися на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а не на дату, зазначену у договорі.
Помилка № 8: Розділ 3 «Об’єкти нерухомості»
Декларант округлив відомості про загальну площу об’єкта нерухомості.
Роз'яснення: У декларації відомості про загальну площу об’єкта нерухомості повинні зазначатися точно так, як вони вказані у правовстановлюючих документах або в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Округлення площі (наприклад, зазначення 80 кв. м замість 79,6 кв. м) є неправильним і може бути розцінене НАЗК як подання недостовірних відомостей.
Тому при заповненні Розділу 3 необхідно переносити показники площі без будь-яких заокруглень або скорочень, навіть якщо різниця здається незначною. Для уникнення помилок доцільно перевіряти дані безпосередньо за офіційними документами чи реєстровими відомостями.
Помилка № 9: Розділ 6 «Цінне рухоме майно — транспортні засоби»
Декларант не зазначає відомості про транспортні засоби, які «відчужені» на підставі довіреності, однак фактично лишились зареєстрованими за декларантом та/або членом сім’ї.
Роз'яснення: Видання довіреності на право користування або розпорядження транспортним засобом не є відчуженням майна і не свідчить про перехід права власності на нього. Якщо транспортний засіб залишається зареєстрованим за декларантом або членом його сім’ї, такий об’єкт підлягає обов’язковому декларуванню у Розділі 6 незалежно від того, хто фактично користується автомобілем.
Отже, навіть у разі передачі автомобіля іншій особі за довіреністю, за відсутності перереєстрації права власності транспортний засіб вважається таким, що належить декларанту або члену його сім’ї, і має бути відображений у декларації.
Помилка № 10: Розділ 6 «Цінне рухоме майно — транспортні засоби»
Не задекларовано авто у користуванні.
Роз'яснення: У Розділі 6 декларації необхідно зазначати не лише транспортні засоби, які перебувають у власності декларанта або членів його сім’ї, але й ті, якими декларант фактично користувався. Обов’язок декларування виникає у разі користування транспортним засобом протягом усього грудня звітного року або сукупно не менше 183 днів протягом року.
При цьому право користування підлягає декларуванню незалежно від того, чи керував декларант автомобілем особисто як водій, чи користувався ним як пасажир. Наприклад, якщо протягом звітного року Ви більше 183 днів користувалися автомобілем сестри, такий транспортний засіб обов’язково має бути відображений у декларації.
У разі недекларування автомобіля, яким Ви фактично користувалися, НАЗК може включити ринкову вартість такого транспортного засобу до суми розбіжностей, що створює ризик притягнення до відповідальності.
Помилка № 11: Розділ 6 «Цінне рухоме майно — транспортні засоби»
Декларант зазначив державний номерний знак автомобіля замість ідентифікаційного номеру (VIN-коду).
Роз'яснення: У Розділі 6 декларації транспортний засіб ідентифікується саме за ідентифікаційним номером (VIN-кодом), а не за державним номерним знаком. Державний номер може змінюватися, тоді як VIN-код є унікальним і постійним ідентифікатором транспортного засобу. Тому при заповненні декларації необхідно зазначати VIN-код у точній відповідності до реєстраційних документів на автомобіль.
Помилка № 12: Розділ 9 «Юридичні особи»
Декларант вказує корпоративні права і не зазначає в розділі 9 «Юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або член його сім’ї» інформацію про відповідні юридичні особи. Декларанти помилково вважають, що зазначення таких юридичних осіб в розділі 8 «Корпоративні права» є достатнім.
Роз'яснення: Розділи 8 «Корпоративні права» та 9 «Юридичні особи…» мають різне призначення і не замінюють один одного. Якщо у декларанта або члена його сім’ї є корпоративні права в юридичній особі, цього недостатньо — необхідно окремо зазначити саму юридичну особу в Розділі 9 за умови, що декларант або член сім’ї є її кінцевим бенефіціарним власником (контролером).
Тобто правильне заповнення передбачає:
Помилка № 13: Розділ 11 «Доходи, у тому числі подарунки»
Декларант зазначив замість нарахованого доходу (з урахуванням податків і зборів) фактично отриманий (без урахування податків і зборів).
Роз'яснення: У Розділі 11 декларації необхідно зазначати нарахований дохід, тобто суму доходу до утримання податків і зборів, а не фактично отриману на банківську картку «чисту» суму. ПДФО та військовий збір є складовими нарахованого доходу і не віднімаються під час заповнення декларації.
Частою помилкою є зазначення лише суми, яка була фактично виплачена на рахунок. Наприклад, якщо за рік на картку надійшло 500 000 грн заробітної плати, у декларації необхідно вказувати суму нарахованого доходу — 500 000 грн разом із ПДФО та військовим збором, а не «чисту» суму, отриману після оподаткування.
Помилка № 14: Розділ 11 «Доходи, у тому числі подарунки»
Декларант зазначив себе джерелом доходу замість органу, установи чи організації, яка виплачувала заробітну плату чи інший дохід. Або зазначив себе джерелом доходу, отриманого під час продажу майна, замість вірного джерела — покупця такого майна.
Роз'яснення: У Розділі 11 декларації як джерело доходу необхідно зазначати фактичного платника доходу, тобто орган, установу, підприємство або фізичну особу, від яких були отримані кошти. Сам декларант не може бути джерелом власного доходу, навіть якщо кошти надходили на його рахунок або були отримані ним особисто.
Так само у разі продажу майна джерелом доходу є покупець такого майна, а не сам декларант.
Помилка № 15: Розділ 11 «Доходи, у тому числі подарунки»
Суб'єкт декларування не зазначає об’єкти рухомого/нерухомого майна, які були йому подаровані, у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки». Такі об’єкти часто зазначають лише в розділах 3 «Об’єкти нерухомості» та 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби».
Роз'яснення: У разі отримання подарунка у вигляді рухомого або нерухомого майна такий подарунок підлягає декларуванню одночасно у двох розділах декларації. По-перше, сам об’єкт майна зазначається у відповідному розділі (Розділ 3 — нерухомість або Розділ 6 — транспортні засоби). По-друге, інформацію про цей подарунок необхідно обов’язково зазначити у Розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» із зазначенням вартості подарунка відповідно до документів.
Помилка № 16: Розділ 11 «Доходи, у тому числі подарунки»
Суб'єкт декларування не зазначає в розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» розмір отриманих кредитів. Суб’єкти декларування хибно вважають, що зазначення кредиту в розділі 13 «Фінансові зобов’язання» є достатнім.
Роз'яснення: Отримані у звітному періоді кредитні кошти підлягають декларуванню не лише як фінансове зобов’язання, але й як дохід у Розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки». Тому зазначення кредиту виключно у Розділі 13 «Фінансові зобов’язання» є недостатнім і вважається неправильним заповненням декларації.
Правильний підхід передбачає відображення кредиту у двох розділах: у Розділі 11 — із зазначенням розміру отриманих коштів як доходу, та у Розділі 13 — із зазначенням відповідного фінансового зобов’язання.
Помилка № 17: Розділ 12 «Грошові активи»
Не задекларовано банківські залишки.
Роз'яснення: У Розділі 12 «Грошові активи» декларуванню підлягають усі грошові активи декларанта та членів його сім’ї, якщо їх сукупна вартість станом на 31 грудня звітного року перевищує 50 прожиткових мінімумів. При цьому враховуються як готівкові кошти, так і безготівкові активи, зокрема депозитні рахунки та залишки коштів на банківських рахунках.
Типовою помилкою є зазначення лише готівкових коштів без відображення інших безготівкових активів з мотивів того, що кожен із таких активів окремо не перевищує 50 прожиткових мінімумів. Насправді поріг у 50 прожиткових мінімумів застосовується до загальної суми всіх грошових активів, а не до кожного з них окремо.
Наприклад, якщо станом на 31 грудня у Вас є готівкові кошти в розмірі 10 ПМ, внески на банківських рахунках у розмірі 45 ПМ та залишки коштів на рахунках у розмірі 5 ПМ, усі ці активи підлягають декларуванню, оскільки їх сукупна вартість перевищує 50 ПМ. Так само, якщо у Вас є 100 000 грн готівкою та 100 000 грн на рахунку в банку, Ви зобов’язані задекларувати всі грошові активи.
Практика проведення повних перевірок НАЗК свідчить, що незадекларовані банківські залишки включаються до суми розбіжностей, що може призвести до притягнення до відповідальності. Принцип правильного заповнення цього розділу простий: якщо поріг у 50 прожиткових мінімумів перевищено — необхідно декларувати кожну гривню.
Помилка № 18: Розділ 13 «Фінансові зобов’язання»
Декларант вказує кошти, які були позичені декларантом третій особі в розділі 13 «Фінансові зобов’язання» (що є неправильним), замість вірного розділу 12 «Грошові активи».
Роз'яснення: Фінансовими зобов’язаннями у розумінні декларації є обов’язки декларанта повернути кошти, а не кошти, які він сам надав у позику іншим особам. Якщо декларант позичив кошти третій особі, для нього це є грошовим активом, а не фінансовим зобов’язанням.
Тому кошти, надані у позику, за умови перевищення порогових значень, повинні відображатися у Розділі 12 «Грошові активи», а не у Розділі 13 «Фінансові зобов’язання».
Помилка № 19: Розділ 13 «Фінансові зобов’язання»
Суб'єкт декларування зазначає відомості про кредитні кошти, які він отримав у звітному періоді, у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки».
Роз'яснення: Кошти, отримані у звітному періоді, на підставі яких у суб’єкта декларування виникають фінансові зобов’язання, вартість яких перевищує 50 прожиткових мінімумів, зазначаються у Розділі 13 «Фінансові зобов’язання» декларації. Якщо у звітному періоді декларант отримав кошти у вигляді позики або кредиту, внаслідок чого у нього виник обов’язок їх повернути, такі кошти вважаються фінансовим зобов’язанням а не доходом. За умови, що розмір такого зобов’язання перевищує 50 прожиткових мінімумів, інформація про нього підлягає обов’язковому зазначенню у Розділі 13 декларації.
Помилка № 20: Розділ 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування»
Суб'єкт декларування не декларує інформацію про вчинені правочини, хоча у звітному періоді було набуте право власності на майно, вартість якого перевищує 50 прожиткових мінімумів (2024 рік — 151 400 грн).
Роз'яснення: Розділ 14 декларації призначений не для відображення самого майна, а для фіксації факту вчинення значного правочину. Якщо у звітному періоді Ви придбали або продали майно, і його вартість перевищує 50 прожиткових мінімумів, такий правочин обов’язково підлягає декларуванню, незалежно від того, чи зазначили Ви цей об’єкт у розділах про майно (Розділ 3 або Розділ 6).
Типова помилка полягає в тому, що декларанти вважають достатнім зазначити нове майно у відповідному розділі декларації та не відображають сам правочин. Проте для НАЗК важливими є обидва елементи: наявність або відсутність майна а також факт його придбання або відчуження у конкретному звітному періоді.
Наприклад, якщо у звітному році Ви купили або продали автомобіль, квартиру, будинок чи земельну ділянку вартістю понад 50 ПМ, Ви повинні задекларувати сам об’єкт у відповідному розділі декларації і додатково окремо зазначити правочин у Розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування».
Не всі кошти, які фактично отримує суб’єкт декларування, є доходом у розумінні Закону і, відповідно, не всі виплати підлягають відображенню в декларації.
Які саме виплати не потрібно декларувати?
Не підлягають декларуванню компенсаційні виплати, тобто кошти, які не збільшують майновий стан декларанта, а лише відшкодовують понесені ним витрати.
До таких виплат, зокрема, належать:
Подання щорічної декларації — це не формальність і не «галочка» у переліку обов’язків, а відповідальний процес, який вимагає уважності до деталей. Більшість помилок, що стають підставою для перевірок НАЗК, виникають не через злий умисел, а через необізнаність, поспіх або хибне розуміння логіки декларування.
Саме тому варто ставитися до заповнення декларації не як до технічної процедури, а як до цілісної системи, де всі розділи взаємопов’язані між собою. Майно, доходи, грошові активи, правочини, фінансові зобов’язання та відомості про членів сім’ї мають утворювати узгоджену і зрозумілу картину, яка не викликає запитань у органу перевірки.
Наше завдання — не налякати декларантів можливими наслідками, а допомогти їм уникнути типових і неочевидних помилок, з якими щороку стикаються тисячі осіб під час деклараційної кампанії. Уважне ознайомлення з правилами, перевірка кожного розділу перед поданням та розуміння того, чому саме та чи інша інформація має бути зазначена, значно знижують ризики та заощаджують час, нерви й ресурси.
Юридична допомога з питань декларування особливо актуальна у випадках, коли:
Якщо ви сумніваєтеся у правильності заповнення окремих розділів або маєте нестандартну ситуацію, краще розібратися з цим заздалегідь, ніж пояснювати свої дії вже в межах перевірки. Профілактика помилок у декларуванні завжди ефективніша, ніж їх виправлення після подання декларації.
Сподіваємося, що ця стаття стане для вас практичним орієнтиром під час підготовки щорічної декларації та допоможе пройти деклараційну кампанію спокійно, впевнено і без зайвих ризиків.
Підготувала юрист Альона Водолад
На перший погляд процедура подання декларації може здаватися формальною та зрозумілою, особливо для тих, хто вже неодноразово виконував цей обов’язок у попередні роки. Проте практика перевірок НАЗК та судова практика свідчать про інше: значна кількість суб’єктів декларування щороку допускає типові помилки, які на момент подання декларації здаються неістотними або взагалі неочевидними.
Йдеться не лише про відверте недекларування майна чи доходів. Найчастіше порушення виникають через неправильне розуміння логіки електронної декларації, формальний підхід до заповнення окремих розділів, неврахування зв’язку між майном, доходами та правочинами, а також помилкове переконання, що «якщо раніше проблем не було — цього разу також не буде».
Саме такі, на перший погляд, дрібні неточності згодом стають підставою для:
- проведення повних перевірок декларацій;
- нарахування сум розбіжностей;
- притягнення до адміністративної відповідальності;
- а в окремих випадках — і до значно серйозніших правових наслідків.
У цій статті ми зібрали найпоширеніші помилки, які допускають суб’єкти декларування під час подання щорічних декларацій, та пояснили простими словами, як правильно заповнювати відповідні розділи, щоб мінімізувати ризики та уникнути претензій з боку НАЗК. Тож розберемось із цими помилками детальніше.
Помилка № 3: Розділ 2.1 «Інформація про суб'єкта декларування»
Декларант невірно визначає себе як суб’єкта у переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Роз'яснення: Під час заповнення Розділу 2.1 декларант зобов’язаний правильно визначити, чи належить його посада до посад, пов’язаних із відповідальним або особливо відповідальним становищем. Така інформація визначається не на власний розсуд, а відповідно до переліку посад, затвердженого Національним агентством з питань запобігання корупції. Неправильне самовизначення цієї категорії призводить до подання недостовірних відомостей у декларації, навіть якщо інші розділи заповнені коректно. Перед поданням декларації необхідно перевірити, чи входить займанa посада до відповідного переліку, і лише після цього обирати відповідний статус у декларації.
Помилка № 2: Розділ 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування»
Суб'єкт декларування не зазначає відомості про паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Роз'яснення: У Розділі 2.1 декларації обов’язково зазначаються відомості про документи, що посвідчують особу та можуть використовуватися для ідентифікації за межами України. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон належить до таких документів і підлягає декларуванню незалежно від того, чи користувалися Ви ним у звітному періоді.
Помилка № 3: Розділ 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування»
Суб’єкт декларування не зазначає свій демографічний номер у відповідному полі декларації.
Роз'яснення: Демографічний номер — це унікальний ідентифікатор особи, який використовується для коректної ідентифікації декларанта. Демографічний номер є не лише в ID-картці — якщо у вас паспорт у формі книжечки, демографічний номер можна знайти у паспорті громадянина України для виїзду за кордон.
Помилка № 4: Розділ 2.2 «Інформація про членів сім’ї суб'єкта декларування»
Не задекларовано дітей, яким менше 18 років.
Роз'яснення: Якщо у Вас є біологічна або усиновлена дитина, молодша за 18 років станом на 31.12 звітного року, Ви зобовʼязані задекларувати її у Розділі 2.2 «Інформація про членів сім'ї суб'єкта декларування», незалежно від того, проживає дитина разом з Вами чи окремо. До цього питання необхідно ставитися особливо уважно, оскільки під час проведення автоматизованої перевірки НАЗК отримує інформацію про спорідненість із Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
У разі відсутності у декларації відомостей про дитину до 18 років НАЗК може включити до суми розбіжностей вартість усього її майна. При цьому враховується не лише майно, яке перебуває у власності дитини, але й об’єкти, якими вона користується. Наприклад, якщо Вам було відомо, що Ваша дитина проживала у приватному будинку за кордоном, але така нерухомість не була задекларована, оціночна вартість цього будинку може бути включена до недостовірних відомостей.
Саме тому у декларації необхідно зазначати усіх біологічних та/або усиновлених дітей до досягнення ними 18-річного віку. Вони є членами сімʼї у розумінні Закону, а отже до них застосовуються загальні правила декларування. У декларації має бути відображене все майно дітей, яке належить їм на праві власності або перебувало у них на праві володіння чи користування сукупно не менше 183 днів протягом року або увесь грудень звітного року.
Помилка № 5: Розділ 3 «Об’єкти нерухомості»
Суб'єкт декларування не зазначає інформацію у Розділі 3 «Об’єкти нерухомості» про місце фактичного проживання, якщо об’єкт нерухомого майна, в якому він проживає (орендує), не є його власністю або власністю членів його сім’ї.
Роз'яснення: Типовою помилкою є недекларування жодного місця проживання у Розділі 3 «Обʼєкти нерухомості», оскільки декларанти помилково вважають, що у цьому розділі потрібно зазначати лише нерухомість, яка належить їм на праві власності. Насправді у декларації підлягає відображенню будь-яке житло, у якому Ви фактично проживали.
Навіть якщо квартира або будинок Вам не належать, але перебували в оренді чи використовувалися для проживання безоплатно (наприклад, житло родичів), така нерухомість має бути зазначена у декларації. У Розділі 3 «Обʼєкти нерухомості» необхідно декларувати будь-яке житло, у якому Ви проживали протягом усього грудня звітного року або сукупно не менше 183 днів протягом року.
Окремо слід звернути увагу, що заповнення поля щодо місця фактичного проживання у Розділі 2.1 «Інформація про субʼєкта декларування» не звільняє від обов’язку декларувати відповідне житло у Розділі 3 «Обʼєкти нерухомості». У разі недекларування місця проживання НАЗК може зарахувати до суми розбіжностей оціночну вартість такого об’єкта нерухомості, що створює ризик притягнення до відповідальності.
Помилка № 6: Розділ 3 «Об’єкти нерухомості»
Декларант зазначає права користування приватним будинком і водночас не зазначає про право користування земельною ділянкою, на якій такий будинок розташований.
Роз'яснення: Якщо у декларації зазначається приватний будинок (на праві власності або користування), обов’язково потрібно зазначати і земельну ділянку, на якій цей будинок розташований, за умови наявності у декларанта або члена його сім’ї права власності чи користування такою ділянкою. Будинок і земельна ділянка розглядаються як пов’язані об’єкти нерухомості, тому декларування лише будинку без землі під ним вважається неповним.
Навіть якщо земельна ділянка не оформлена у власність, але перебуває у користуванні (оренда, постійне користування тощо), відомості про неї мають бути відображені у Розділі 3. НАЗК у таких випадках виходить з того, що декларант повинен декларувати всі об’єкти нерухомості, пов’язані з фактичним використанням будинку.
Помилка № 7: Розділ 3 «Об’єкти нерухомості»
Декларант датою набуття права на об’єкти нерухомого майна зазначає день укладення правочину, замість дати державної реєстрації такого права.
Роз'яснення: У Розділі 3 «Об’єкти нерухомості» датою набуття права на об’єкт нерухомого майна вважається дата державної реєстрації відповідного речового права, а не дата укладення договору купівлі-продажу, дарування чи іншого правочину. Саме з моменту державної реєстрації виникає право власності або інше речове право на нерухомість.
Тому під час заповнення декларації необхідно орієнтуватися на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а не на дату, зазначену у договорі.
Помилка № 8: Розділ 3 «Об’єкти нерухомості»
Декларант округлив відомості про загальну площу об’єкта нерухомості.
Роз'яснення: У декларації відомості про загальну площу об’єкта нерухомості повинні зазначатися точно так, як вони вказані у правовстановлюючих документах або в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Округлення площі (наприклад, зазначення 80 кв. м замість 79,6 кв. м) є неправильним і може бути розцінене НАЗК як подання недостовірних відомостей.
Тому при заповненні Розділу 3 необхідно переносити показники площі без будь-яких заокруглень або скорочень, навіть якщо різниця здається незначною. Для уникнення помилок доцільно перевіряти дані безпосередньо за офіційними документами чи реєстровими відомостями.
Помилка № 9: Розділ 6 «Цінне рухоме майно — транспортні засоби»
Декларант не зазначає відомості про транспортні засоби, які «відчужені» на підставі довіреності, однак фактично лишились зареєстрованими за декларантом та/або членом сім’ї.
Роз'яснення: Видання довіреності на право користування або розпорядження транспортним засобом не є відчуженням майна і не свідчить про перехід права власності на нього. Якщо транспортний засіб залишається зареєстрованим за декларантом або членом його сім’ї, такий об’єкт підлягає обов’язковому декларуванню у Розділі 6 незалежно від того, хто фактично користується автомобілем.
Отже, навіть у разі передачі автомобіля іншій особі за довіреністю, за відсутності перереєстрації права власності транспортний засіб вважається таким, що належить декларанту або члену його сім’ї, і має бути відображений у декларації.
Помилка № 10: Розділ 6 «Цінне рухоме майно — транспортні засоби»
Не задекларовано авто у користуванні.
Роз'яснення: У Розділі 6 декларації необхідно зазначати не лише транспортні засоби, які перебувають у власності декларанта або членів його сім’ї, але й ті, якими декларант фактично користувався. Обов’язок декларування виникає у разі користування транспортним засобом протягом усього грудня звітного року або сукупно не менше 183 днів протягом року.
При цьому право користування підлягає декларуванню незалежно від того, чи керував декларант автомобілем особисто як водій, чи користувався ним як пасажир. Наприклад, якщо протягом звітного року Ви більше 183 днів користувалися автомобілем сестри, такий транспортний засіб обов’язково має бути відображений у декларації.
У разі недекларування автомобіля, яким Ви фактично користувалися, НАЗК може включити ринкову вартість такого транспортного засобу до суми розбіжностей, що створює ризик притягнення до відповідальності.
Помилка № 11: Розділ 6 «Цінне рухоме майно — транспортні засоби»
Декларант зазначив державний номерний знак автомобіля замість ідентифікаційного номеру (VIN-коду).
Роз'яснення: У Розділі 6 декларації транспортний засіб ідентифікується саме за ідентифікаційним номером (VIN-кодом), а не за державним номерним знаком. Державний номер може змінюватися, тоді як VIN-код є унікальним і постійним ідентифікатором транспортного засобу. Тому при заповненні декларації необхідно зазначати VIN-код у точній відповідності до реєстраційних документів на автомобіль.
Помилка № 12: Розділ 9 «Юридичні особи»
Декларант вказує корпоративні права і не зазначає в розділі 9 «Юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або член його сім’ї» інформацію про відповідні юридичні особи. Декларанти помилково вважають, що зазначення таких юридичних осіб в розділі 8 «Корпоративні права» є достатнім.
Роз'яснення: Розділи 8 «Корпоративні права» та 9 «Юридичні особи…» мають різне призначення і не замінюють один одного. Якщо у декларанта або члена його сім’ї є корпоративні права в юридичній особі, цього недостатньо — необхідно окремо зазначити саму юридичну особу в Розділі 9 за умови, що декларант або член сім’ї є її кінцевим бенефіціарним власником (контролером).
Тобто правильне заповнення передбачає:
- у Розділі 8 — відображення корпоративних прав (частка, відсоток, вартість тощо);
- у Розділі 9 — відображення юридичної особи як такої, якщо виконуються критерії бенефіціарного володіння або контролю.
Помилка № 13: Розділ 11 «Доходи, у тому числі подарунки»
Декларант зазначив замість нарахованого доходу (з урахуванням податків і зборів) фактично отриманий (без урахування податків і зборів).
Роз'яснення: У Розділі 11 декларації необхідно зазначати нарахований дохід, тобто суму доходу до утримання податків і зборів, а не фактично отриману на банківську картку «чисту» суму. ПДФО та військовий збір є складовими нарахованого доходу і не віднімаються під час заповнення декларації.
Частою помилкою є зазначення лише суми, яка була фактично виплачена на рахунок. Наприклад, якщо за рік на картку надійшло 500 000 грн заробітної плати, у декларації необхідно вказувати суму нарахованого доходу — 500 000 грн разом із ПДФО та військовим збором, а не «чисту» суму, отриману після оподаткування.
Помилка № 14: Розділ 11 «Доходи, у тому числі подарунки»
Декларант зазначив себе джерелом доходу замість органу, установи чи організації, яка виплачувала заробітну плату чи інший дохід. Або зазначив себе джерелом доходу, отриманого під час продажу майна, замість вірного джерела — покупця такого майна.
Роз'яснення: У Розділі 11 декларації як джерело доходу необхідно зазначати фактичного платника доходу, тобто орган, установу, підприємство або фізичну особу, від яких були отримані кошти. Сам декларант не може бути джерелом власного доходу, навіть якщо кошти надходили на його рахунок або були отримані ним особисто.
Так само у разі продажу майна джерелом доходу є покупець такого майна, а не сам декларант.
Помилка № 15: Розділ 11 «Доходи, у тому числі подарунки»
Суб'єкт декларування не зазначає об’єкти рухомого/нерухомого майна, які були йому подаровані, у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки». Такі об’єкти часто зазначають лише в розділах 3 «Об’єкти нерухомості» та 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби».
Роз'яснення: У разі отримання подарунка у вигляді рухомого або нерухомого майна такий подарунок підлягає декларуванню одночасно у двох розділах декларації. По-перше, сам об’єкт майна зазначається у відповідному розділі (Розділ 3 — нерухомість або Розділ 6 — транспортні засоби). По-друге, інформацію про цей подарунок необхідно обов’язково зазначити у Розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» із зазначенням вартості подарунка відповідно до документів.
Помилка № 16: Розділ 11 «Доходи, у тому числі подарунки»
Суб'єкт декларування не зазначає в розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» розмір отриманих кредитів. Суб’єкти декларування хибно вважають, що зазначення кредиту в розділі 13 «Фінансові зобов’язання» є достатнім.
Роз'яснення: Отримані у звітному періоді кредитні кошти підлягають декларуванню не лише як фінансове зобов’язання, але й як дохід у Розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки». Тому зазначення кредиту виключно у Розділі 13 «Фінансові зобов’язання» є недостатнім і вважається неправильним заповненням декларації.
Правильний підхід передбачає відображення кредиту у двох розділах: у Розділі 11 — із зазначенням розміру отриманих коштів як доходу, та у Розділі 13 — із зазначенням відповідного фінансового зобов’язання.
Помилка № 17: Розділ 12 «Грошові активи»
Не задекларовано банківські залишки.
Роз'яснення: У Розділі 12 «Грошові активи» декларуванню підлягають усі грошові активи декларанта та членів його сім’ї, якщо їх сукупна вартість станом на 31 грудня звітного року перевищує 50 прожиткових мінімумів. При цьому враховуються як готівкові кошти, так і безготівкові активи, зокрема депозитні рахунки та залишки коштів на банківських рахунках.
Типовою помилкою є зазначення лише готівкових коштів без відображення інших безготівкових активів з мотивів того, що кожен із таких активів окремо не перевищує 50 прожиткових мінімумів. Насправді поріг у 50 прожиткових мінімумів застосовується до загальної суми всіх грошових активів, а не до кожного з них окремо.
Наприклад, якщо станом на 31 грудня у Вас є готівкові кошти в розмірі 10 ПМ, внески на банківських рахунках у розмірі 45 ПМ та залишки коштів на рахунках у розмірі 5 ПМ, усі ці активи підлягають декларуванню, оскільки їх сукупна вартість перевищує 50 ПМ. Так само, якщо у Вас є 100 000 грн готівкою та 100 000 грн на рахунку в банку, Ви зобов’язані задекларувати всі грошові активи.
Практика проведення повних перевірок НАЗК свідчить, що незадекларовані банківські залишки включаються до суми розбіжностей, що може призвести до притягнення до відповідальності. Принцип правильного заповнення цього розділу простий: якщо поріг у 50 прожиткових мінімумів перевищено — необхідно декларувати кожну гривню.
Помилка № 18: Розділ 13 «Фінансові зобов’язання»
Декларант вказує кошти, які були позичені декларантом третій особі в розділі 13 «Фінансові зобов’язання» (що є неправильним), замість вірного розділу 12 «Грошові активи».
Роз'яснення: Фінансовими зобов’язаннями у розумінні декларації є обов’язки декларанта повернути кошти, а не кошти, які він сам надав у позику іншим особам. Якщо декларант позичив кошти третій особі, для нього це є грошовим активом, а не фінансовим зобов’язанням.
Тому кошти, надані у позику, за умови перевищення порогових значень, повинні відображатися у Розділі 12 «Грошові активи», а не у Розділі 13 «Фінансові зобов’язання».
Помилка № 19: Розділ 13 «Фінансові зобов’язання»
Суб'єкт декларування зазначає відомості про кредитні кошти, які він отримав у звітному періоді, у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки».
Роз'яснення: Кошти, отримані у звітному періоді, на підставі яких у суб’єкта декларування виникають фінансові зобов’язання, вартість яких перевищує 50 прожиткових мінімумів, зазначаються у Розділі 13 «Фінансові зобов’язання» декларації. Якщо у звітному періоді декларант отримав кошти у вигляді позики або кредиту, внаслідок чого у нього виник обов’язок їх повернути, такі кошти вважаються фінансовим зобов’язанням а не доходом. За умови, що розмір такого зобов’язання перевищує 50 прожиткових мінімумів, інформація про нього підлягає обов’язковому зазначенню у Розділі 13 декларації.
Помилка № 20: Розділ 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування»
Суб'єкт декларування не декларує інформацію про вчинені правочини, хоча у звітному періоді було набуте право власності на майно, вартість якого перевищує 50 прожиткових мінімумів (2024 рік — 151 400 грн).
Роз'яснення: Розділ 14 декларації призначений не для відображення самого майна, а для фіксації факту вчинення значного правочину. Якщо у звітному періоді Ви придбали або продали майно, і його вартість перевищує 50 прожиткових мінімумів, такий правочин обов’язково підлягає декларуванню, незалежно від того, чи зазначили Ви цей об’єкт у розділах про майно (Розділ 3 або Розділ 6).
Типова помилка полягає в тому, що декларанти вважають достатнім зазначити нове майно у відповідному розділі декларації та не відображають сам правочин. Проте для НАЗК важливими є обидва елементи: наявність або відсутність майна а також факт його придбання або відчуження у конкретному звітному періоді.
Наприклад, якщо у звітному році Ви купили або продали автомобіль, квартиру, будинок чи земельну ділянку вартістю понад 50 ПМ, Ви повинні задекларувати сам об’єкт у відповідному розділі декларації і додатково окремо зазначити правочин у Розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування».
Не всі кошти, які фактично отримує суб’єкт декларування, є доходом у розумінні Закону і, відповідно, не всі виплати підлягають відображенню в декларації.
Які саме виплати не потрібно декларувати?
Не підлягають декларуванню компенсаційні виплати, тобто кошти, які не збільшують майновий стан декларанта, а лише відшкодовують понесені ним витрати.
До таких виплат, зокрема, належать:
- компенсація вартості проїзду (квитки, транспортні витрати);
- компенсація вартості оренди житла;
- компенсація вартості винайму готельного номера;
- відшкодування витрат, пов’язаних із виконанням депутатських повноважень;
- інші аналогічні виплати, які мають відшкодувальний, а не дохідний характер.
Подання щорічної декларації — це не формальність і не «галочка» у переліку обов’язків, а відповідальний процес, який вимагає уважності до деталей. Більшість помилок, що стають підставою для перевірок НАЗК, виникають не через злий умисел, а через необізнаність, поспіх або хибне розуміння логіки декларування.
Саме тому варто ставитися до заповнення декларації не як до технічної процедури, а як до цілісної системи, де всі розділи взаємопов’язані між собою. Майно, доходи, грошові активи, правочини, фінансові зобов’язання та відомості про членів сім’ї мають утворювати узгоджену і зрозумілу картину, яка не викликає запитань у органу перевірки.
Наше завдання — не налякати декларантів можливими наслідками, а допомогти їм уникнути типових і неочевидних помилок, з якими щороку стикаються тисячі осіб під час деклараційної кампанії. Уважне ознайомлення з правилами, перевірка кожного розділу перед поданням та розуміння того, чому саме та чи інша інформація має бути зазначена, значно знижують ризики та заощаджують час, нерви й ресурси.
Юридична допомога з питань декларування особливо актуальна у випадках, коли:
- є сумніви щодо заповнення окремих розділів декларації;
- майно або доходи мають складну структуру;
- декларація може стати предметом повної перевірки НАЗК;
- декларант уже отримував запити або повідомлення від НАЗК.
Якщо ви сумніваєтеся у правильності заповнення окремих розділів або маєте нестандартну ситуацію, краще розібратися з цим заздалегідь, ніж пояснювати свої дії вже в межах перевірки. Профілактика помилок у декларуванні завжди ефективніша, ніж їх виправлення після подання декларації.
Сподіваємося, що ця стаття стане для вас практичним орієнтиром під час підготовки щорічної декларації та допоможе пройти деклараційну кампанію спокійно, впевнено і без зайвих ризиків.
Підготувала юрист Альона Водолад
