Які наслідки відмови від проходження експертизи з посиланням на такі причини як: війна, ковід, здоров'я дитини і т.д. в справах про встановлення чи оспорювання батьківства?

В цивільних справах, які стосуються встановлення чи оспорювання батьківства, суд за клопотанням сторін може призначити судову молекулярно-генетичну експертизу.

Проте не завжди сторони відносяться до цього відповідально. Бувають випадки, коли дитина або батько не з’являються для забору зразків, необхідних для проведення експертизи і встановлення батьківства або відсутності кровної спорідненості.
Відповідно до статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

У роз`ясненнях, викладених у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 01 січня 2004 року , суд має вирішувати відповідно до норм Сімейного кодексу, зокрема, частини другої статті 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.

Відповідно до пункту 9 указаної Постанови, питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

У разі, коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до статті 146 ЦПК України (посилання на ЦПК, який діяв станом на 2006р.) може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (в залежності від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).
Отже, в кожному конкретному випадку суд має розібратися з якої причини сторона по справі не з’явилася в призначений день на експертизу і чи є ця причина поважною. Більш того, експертні установи, в разі першої неявки на експертизу, можуть призначити додаткові дні, особливо якщо причина є поважною. Тобто особа буде мати декілька можливостей для відвідування експертної установи.

Якщо ж причина неявки є абстрактною, як-то ковід, війна, без пояснення як це впливає на можливість прибути до експертної установи, то такі причини не можуть бути поважними. Потрібно детально пояснити. Наприклад, якщо була призначена експертиза і в зазначений день особа хворіла на ковід і має медичний документ на підтвердження цього факту, то така причина є поважною. Або якщо батько дитини на даний час є військовослужбовцем і бере участь в бойових діях, то це взагалі може стати підставою для зупинення судового розгляду.

Також пропонується звернути увагу на висновок, який міститься в Постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року, справа № 332/2901/15, https://reyestr.court.gov.ua/Review/94905164

За клопотанням позивача ОСОБА_1 по справі неодноразово призначалась судово-генетична експертиза для вирішення питання, чи є відповідач ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2. Однак, судово-генетична експертиза не була проведена у зв`язку з неявкою ОСОБА_2 до експертної установи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 знав про наявність в суді цивільної справи щодо визнання його батьківства та призначення судово-генетичної експертизи, однак, ухилився від явки для її проведення і суду не надав будь-яких доказів неявки для проведення експертизи з поважних причин.

У касаційній скарзі відповідач зазначав, що не був належним чином повідомлений про час та місце проведення експертизи. Також вказував на те, що до експертної установи з метою проведення експертизи не з`являлася і позивач з дитиною, тому суди мали встановити і факт ухилення від проведення експертизи саме позивача. Посилався на те, що з`являвся до експертної установи, проте експертиза не була проведена у зв`язку із неможливістю посвідчити особу, оскільки його паспорт  напередодні був викрадений.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_2 не зацікавлений у якнайшвидшому вирішення справи, оскільки його дії спрямовані не на захист порушеного права, а на затягування судового розгляду, на свідоме розуміння неможливості проведення судової експертизи без його фізичної участі, що порушує розумні строки розгляду справи та принцип рівності сторін та йде в розріз з інтересами малолітньої дитини.

Отже, якщо особа безпідставно ухиляється від участі в експертизі, то така відмова може стати підставою для визнання факту, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмови у його визнанні з залежності від того, з якою метою призначалася експертиза.

Автор: Ольга Семенюк, адвокат, член Ради Комітету з сімейного права НААУ