Поділ спільної сумісної власності подружжя

Під час шлюбу подружжя часто набуває загальних матеріальних цінностей: нерухомість, особистий транспорт, предмети розкоші. У разі розпаду сім'ї нерідко виникають суперечки у тому, хто надалі володітиме і розпоряджатиметься спільно нажитою власністю. Колишні чоловік та дружина не завжди можуть домовитись.

Спільна сумісна власність це - майно (крім речей індивідуального користування), набуте подружжям за час шлюбу, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Слід зазначити, що відповідно законодавства кожному з подружжя належать рівні частки майна, що перебуває у спільній сумісній власності.
Стаття 57 Сімейного кодексу України містить в собі перелік майна, що не належить подружжю на праві спільної сумісної власності.

Окрім спільного майна подружжя, чинне законодавство передбачає, що до предмету поділу також належать:

- кредиторські вимоги (право вимоги за договором позики, купівлі-продажу тощо, коли подружжя виступає як кредитор і вправі вимагати повернення боргу, передачі речі тощо);
- боргові зобов’язання (зобов’язання, за якими подружжя виступає як боржник і зобов’язане повернути борг, повернути або передати річ тощо).

Існує два варіанти поділу майна подружжя:

● добровільний, який можна реалізувати двома способами: шляхом укладання договору про поділ майна подружжя чи шлюбного договору. Якщо об’єктом поділу є нерухоме майно, тоді такий договір підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 69 Сімейного кодексу України).
● судовий – звернення до суду для поділу майна подружжя.
В першу чергу, суд визначає весь обсяг майна, яке може підлягати поділу між подружжям, визначає частки, які належать кожному з подружжя і вже потім приймає рішення щодо поділу майна відповідно до встановлених часток.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. 

Рішення про присудження майна одному з подружжя може нести в собі обов’язок компенсувати другому з подружжя вартість його частки у цьому майні, за умови:

• згоди сторін;
• попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Звернення до професійного адвоката допоможе вам у визначенні та виділенні належної згідно із законом частки майна шляхом добровільної угоди або в судовому порядку.